20 хороших книг з ХХ століття
ХХ століття було буремним, трагічним, геніальним та несподіваним. Стільки подій відбулося, стільки геніїв народилося і занепало, стільки книжок було написано, а деякі з них — і забуті.
Сучасна зарубіжна література 20 століття
Райнер Марія Рільке. 100 поезій у перекладі Мойсея Фішбейна
Поезію першої половини ХХ століття неможливо уявити без постаті Райнера Марії Рільке. Якщо хтось може претендувати на те, аби його творчість описували як «поетичний усесвіт всебуття», то це, безперечно, австрійський поет. Про поезію замало говорити, поезію треба читати і відчувати її.
Хліб геніїв (Мері Вестмакотт — Аґата Крісті)
Англійська література другої половини 20 століття своєрідна і непередбачувана. Така ж і Аґата Крісті. Так, це не її детектив, але повірте: вам сподобається не менше. В Крісті був особливий талант — гратися словами так, щоб вони западали в душу. Саме це є її головною зброєю в психологічних романах. «Хліб геніїв» розповідає нам про молодого композитора, який шукає себе в мистецтві і в житті. Найбільше питання роману — що таке “геніальність”? Дар, прокляття, благословення?
Птахи та інші оповідання (Дафна дю Мор`є)
Дафна дю Мор`є — це приклад шаленого відчуття слова та атмосфери. Її розповіді (не дуже довгі) занурять вас в цей темний, моторошний, але цікавий світ свого буття. На цікаві речі Дафна надихалася життям, адже що ще може бути настільки химерним?
Під скляним ковпаком (Сильвія Плат)
Берроуз писав книги під наркотиками, Сильвія Плат — під впливом депресії. «Під скляним ковпаком» — єдиний роман американської поетеси. Після його завершення на тиждень вона закінчила життя самогубством. Можна вважати, що книжка — це особистий щоденник, який читається настільки легко, що ти починаєш відчувати, неначе автор — це ти. Але варто бути обережним з такими відчуттями.
Каллокаїн (Карін Боє)
Світова література першої половини 20 століття не була б такою, якою ми її знаємо зараз, без цього твору. Цей роман є шедевром шведської літератури. Українською перекладений лише в 2016. Ця антиутопія про хіміка, що розривається між моральністю і боргом, між загрозою і безпекою, між собою і суспільством. Ні, це не черговий романчик про божевільного. Скоріше, про тих божевільних, що оточували головного героя.
Ловля фореля в Америці (Річард Бротіґан)
Ні, і не сподівайтеся, що в списку хороших книг 20 століття ми жодного разу не згадаємо бітників. Бротіґан дивний, добре? Він не для всіх. Але якщо ви ще не маєте отого самого дивного друга, якого обожнюєте понад усе, то займіться рибальством з цим паном. Вам просто має сподобатись.
Я обслуговував англійського короля (Богуміл Ґрабал)
Своє божевілля на одному Бротіґані ми не зупинимо! Візьміть пляшечку доброго пива (що?! клянемося: там було щось про газировку!) та візьміть до рук цей невеличкий твір. Безгоданний переклад Юрія Винничука подарує вам дивовижну атмосферу чеських кнайп, урбаністичного занепаду та страху перед божевіллям. «Досить вам? На тому нині і закінчу».
Коняка Фокслі та інші дорослі оповідання (Роальд Дал)
Шалена іронія та тонкі жарти від майстра слова з дуже нелегким характером. Якщо ви знаєте Дала тільки з його «Чарлі і шоколадна фабрика», то мерщій виправляти власне невігластво та дарувати собі позитив!
Інші голоси, інші кімнати (Трумен Капоте)
Класичні книги ХХ століття не можуть обійтися без Трумена Капоте. Це не про Тіфанні. Тут дещо серйозніше. Цей роман є напівавтобіографічним і стає певною межою між дитинством та юністю. Твір здатен викликати у вас тисячі емоцій і відчути всі переживання 13-річного хлопчика на собі.
У злиднях Парижа і Лондона (Джордж Орвелл)
Якщо ми вже заговорили про твори, що близькі до біографії автора, то цей роман обов`язковий до читання! Тут ви зустрінете зовсім іншого Орвелла і неодмінно захотіли б з ним потоварищувати (чи принаймні дати на шматок хліба).
Париж двадцятого століття (Жуль Верн)
У цій книзі дивовижне поєднання іронії Верна та його фантастичні прогнози (які вже і не зовсім фантастичні). Без зайвих слів просто запропонуємо вам прочитати назви окремих розділів: «Розділ Восьмий, у якому йдеться про те, як легко митець може померти з голоду у 20 сторіччі», «Розділ Четвертий, у якому йдеться про деяких авторів 19 сторіччя, а також про те, як складно знайти їхні твори». Що-що, а от інтригувати Жуль Верн точно вмів.
Король у жовтому (Роберт Чемберс)
Ще зовсім трошки про Париж. А разом і з цим про богему, жахи та те, що викликало подив самого Лавкрафта. Чемберс – химерний, готичний, жахаючий, але дуже легко і швидко западає в душу через витончений стиль та естетичну міфічність.
Наркота (Вільям Берроуз)
Добре-добре, ми не втрималися і вписали ще одного (а може і головного) бітника всіх часів і наркотиків. Але зараз мова піде не про «Голий ланч». В чому унікальність твору Берроуза «Наркота»? А в тому, що цей твір зовсім не унікальний. Якщо прочитати спочатку «Наркоту», а потім — «Сповідь англійського пожирача опіуму», то складеться враження, неначе читаєш переписку далеких родичів, що загубилися в часі. Адже, обидва твори щирі, брутально чесні та автобіографічні. Тож, якщо взялися читати цю книгу, готуйтеся до найкращого тріпу в своєму житті (український переклад Гєника Бєлякова — просто шик).
Колекціонер (Джон Фаулз)
Поговорімо про інші залежності. На цей раз — маніакальні. Якщо ви читали «Парфумера» і вам здається, що нічого більш геніального світ не вигадав, то спробуйте почитати Фаулза. Цей письменник, наче міфічна істота, заворожує своїми текстами. «Колекціонер» цікавий зокрема тим, що там ми можемо почитати про маніакальність з двох сторін — жертви і самого маніяка.
Справжнє життя Себастьяна Найта (Володимир Набоков)
Якщо вас колись попросять порадити щось схоже водночас на твори Аґати Крісті та Деніела Кіза, то сміливо радьте цю історію! Весь роман автор наче веде з нами шахову партію. Цікаво, хто виграє?
Транс-Атлантик (Вітольд Ґомбрович)
Класична література 20 століття була б неповною без цього навіженого поляка. А «Транс-Атлантик» — той твір, який там не люблять всі інші поляки. За що? Бо Ґомбрович покусився на святі істини та цінності. Які? Читайте, можливо, і ви відкриєте в собі поляка.
Батько (Мілєнко Єрґович)
Маленька історія про великі переживання, про втрачену країну, про образи і про прощення. Та і чудовий (і дуже довгоочікуваний) переклад від Андрія Любки не може не сподобатися.
Вогонь і кров (Ернст Юнґер)
Ми могли б включити до списку щось з Гемінґвея, проте, здається, всі знають його книжки напам’ять. Тому Юнґер. Войовнича, запальна, справжня – саме так можна охарактеризувати творчий доробок письменника. Цей роман менш відомий за «В сталевих грозах», однак вартий того, щоб бути прочитаним.
Подорож філософа під кепом (Майк Йогансен)
Переходимо до українського 20 століття. І тут радимо менш відомі твори за «Лісову пісню» чи «Місто». Майк Йогансен – одна з найяскравіших постатей української літератури 20 століття. Непередбачуваний, химерний, цікавий… Він дуже схожий на Харків, в якому народився і виріс. Але ця книжка не про Харків. Про Дагестан, Казахстан, євреїв, болгарів, але не про Харків. Тож, репортажі Майка варті зацікавлення (не кажучи про інші твори).
Дівчина з ведмедиком (Віктор Домонтович)
Багато хто порівнює роман «Дівчина з ведмедиком» із романом Набокова «Лоліта». Але це не зовсім правильно. В своєму романі Домонтович не уникає жодної теми, яка б була йому цікава, тому тут не тільки про любов вчителя і учениці, а і про кризу доби та культурних орієнтирів. А ще в книзі є його менш відома історія «Доктор Серафікус». Соціальні експерименти та душевна розкутість, що творять дивовижний сюжет.
